Головна | Новини | Анонси | Фото | Відео | Історична довідка

 
Головне меню
 
Посилання
 

Видатні люди Великоолександрівщини

Видатні діячі культури Великоолександрівщини

Крюковський Василь Гнатович

Заслужений працівник культури Української РСР

Народився Крюковський Василь Гнатович 8 квітня 1926 року в селі Старосіллля.  Пережив голод 1933 року. В 1934 році пішов у школу, після закінчення якої вступив до ремісничого училища м. Миколаєва. Там і застала його війна. Додому повернувся пішки. Під час окупації в 1943 році разом із односельцями його забрали на примусові роботи до  Німеччини в м. Штеркраде. Там і познайомився з юними Олександром Таранцем і Михайлом Машкіним, які в майбутньому стали відомими співаками і композиторами. Там же в таборі Таранець запропонував Василю Гнатовичу заспівати пісню «Ой у лузі, та ще й при березі». З цього і почалася любов до пісні! Після визволення табору американськими солдатами, повернувся в село в жовтні 1945 року. Працював у колгоспній кузні ковалем. Хоч як тяжко було, але з піснею селяни не розлучалися. На селі працював клуб. Спочатку Василь Гнатович  пішов учасником художньої самодіяльності (завідував тоді клубом Іван Каленикович Чепурний). У лютому 1948 року його призвали до лав Радянської Армії. Там був активним учасником художньої самодіяльності. Повернувшись зі служби додому 1952 року, прийняв сільський клуб і був його незмінним керівником аж до 1986  року. Але при виході на заслужений відпочинок, майже до кінця свого життя надавав посильну допомогу працівникам сільського закладу культури.

За сумісництвом  Василь Гнатович 30 років працював учителем музики в Старосільській школі. На уроки він приходив з журналом і музичним інструментом: або домброю, або мандоліною. Сам любив співати і дітям прищеплював цю любов.

За його керівництва у клубі працювали гуртки: хоровий, танцювальний, драматичний, вокальний, художнього читання, духовий, струнний. Гордістю села був хор, який брав участь у районних та обласних оглядах. Жодного разу старосільці не поверталися додому без нагород.

Вся молодь села на той час була ввечері біля клубу. Для неї Василь Гнатович організовував вечори, танці під гармошку, баян, під духовий оркестр, а пізніше, коли до села провели електрику, - під радіолу.

В 1960 році закінчив Херсонське культ просвітнє училище режисерський факультет. Зустрічався з П.Майбородою, І. Шамо, а також з праправнуком Т.Г.Шевченка.

Василь Гнатович був чудовою людиною зі щирим серцем, привітною посмішкою, лагідними очима. Він умів до кожної людини підійти з порадою, допомогою. А скільки в селі було радості, коли нашому Василю Гнатовичу  Указом Президії Верховної Ради від 16 вересня 1967 року було присвоєно почесне звання «Заслужений працівник культури Української РСР». Василь Гнатович - це особистість. Гарний сім’янин, батько трьох дітей, дідусь шести внуків, восьми правнуків. Він прожив зі своєю половинкою, Катериною Федорівною, 56 років! На жаль, життя не вічне. У 2002 році, 11 жовтня, перестало битися серце Василя Гнатовича.  І немає вже тих учасників художньої самодіяльності, які на той час були юними, молодими самодіяльними артистами і творили історію. Серед них були і танцюристи, і читці, і композитори, і поети, і солісти.

Місцевий поет Віктор Іванченко писав вірші, Василь Крюковський – музику, Василь Старостін акомпанував на баяні, а хор співав:

Старосільцям не тужить
Живемо в щасливі дні,
Наші люди працьовиті,
Хай про них дзвенять пісні!

У селі є його послідовники, які, як і він, закінчили училище культури в Херсоні, де на Дошці Пошани красувався його портрет.


 

Відділ культури, молоді та спорту Великоолександрівської державної районної адміністрації
Розробив: Чугусов І.